• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Нова українська школа

Формула «Нової української школи» складається з 8 базових компонентів:

  • Нового змісту освіти, заснованого на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.
  • Педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.
  • Умотивованого учителя, який має свободу творчості й розвивається професійно.
  • Орієнтації на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
  • Наскрізного процесу виховання, який формує цінності
  • .Нової структури школи, яка дозволяє добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.
  • Децентралізації та ефективного управління, що надасть школі реальну автономію.
  • Справедливого розподілу публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.

Закон вводить поняття територіальної доступності – тобто, кожна школа має взяти дитину, яка живе на її (школи) території обслуговування. У 13-й статті законопроекту прямо вказано, щогарантується право дитини з цієї території навчатися в державній чи комунальній школі.

Але за бажанням, батьки можуть віддати дитину й в іншу школу. Звісно, якщо там будуть вільні місця.

Діти ходитимуть до школи з шестирічного віку, а навчання триватиме 12 років. Воно розподілиться таким чином:

початкова школа (1–4 класи, відбір до гімназій відмінять);

базова середня школа (5–9 класи – гімназія);

профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною (ліцеї академічного або професійного спрямування).

Після професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у виші. Академічна школа передбачає поглиблене вивчення предметів та вступ на 1 курс вишу.

Дві перші школи можуть бути як частинами одного навчального закладу, так і двома різними. Планується, що профільна школа з 2027 року (рік появи 10 класу Нової української школи) буде відокремлена від гімназії.

Після кожного з етапів буде проводитись державна підсумкова атестація (може бути у вигляді ЗНО), за результатами якої учнів зараховують на наступний освітній рівень. Зауважимо: після початкової школи це оцінювання слугуватиме лише для моніторингу успішності.

Для досягнення вищих результатів освіти потрібно більше часу. Тому запроваджується саме 12-річне навчання.

Закон запроваджує компетентнісне навчання.

Компетентність – це не теоретичні знання, які діти отримують у школах зараз. Це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті.

Законотворці виділили такі компетентності:

– вільне володіння державною мовою;

– здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та щонайменше однією з іноземних мов;

– математична компетентність;

– компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;

– інноваційність;

– екологічна компетентність;

– інформаційно-комунікаційна компетентність.

– навчання впродовж життя;

– громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробутом та здоровим способом життя;

– культурна компетентність;

– підприємливість та фінансова грамотність;

– інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Усі компетентності об’єднуватимуть так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими.

Законопроект має змінити не лише те, що вчитимуть школярі – а й як.

Він декларує дитиноцентризм та індивідуальну освітню траєкторію. Це означає, що спільно вчителі, батьки та учні зможуть обирати темп навчання, складність та заглиблення в той матеріал, який найбільш цікавий дитині.

Індивідуальна освітня траєкторія забезпечуватиметься

через індивідуальний навчальний план.

Це буде документ, який визначає послідовність, форму і темп засвоєння учнем навчальної програми. Такий план створюється учнем разом зі школою, аби забезпечити його індивідуальну освітню траєкторію.

У проекті закону вказано, що батьки можуть брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини (це стосується дітей з особливими потребами) та/або індивідуального навчального плану (стосується усіх).

Приміром, якщо батько вільно володіє англійською чи є вчителем у центрі з вивчення іноземної мови – він може написати заяву на ім’я директора школи й запевнити, що він сам вчитиме свою дитину іноземній мові. А під час уроку його дитина може бути в бібліотеці та читати книжку. Якщо таке рішення затвердить Педагогічна рада школи, то саме так все і буде.

Законопроект визнає дистанційне (коли учень вчиться в школі через інтернет), екстернатне (коли школяр самостійно оволодіває навчальним матеріалом), сімейне або домашнє навчання (коли освіту забезпечують батьки) та педагогічний патронаж (якщо дитина за станом здоров’я не може відвідувати заняття в школі, то за нею закріплюють вчителя, який навчає її вдома).

Ці форми освіти дозволять вашій дитині вчитись або вдома (самостійно, з вами чи дистанційно в школі), або з репетиторами чи тьюторами, або в альтернативній школі.

Та в будь-якому випадку учень має пройти оцінювання, аби перейти в наступний клас. Як саме це буде реалізовано, ще має визначити МОН.

Навчальні заклади будуть зобов’язані публікувати на своїх сайтах чи на сайтах місцевих управлінь освіти інформацію про використання коштів – тож ви зможете прослідкувати, на що пішов ваш благодійний внесок, скільки грошей виділено на школу та що мало бути закуплено.

До речі, там же ви знайдете ліцензію на здійснення освітньої діяльності, свідоцтво про акредитацію освітніх програм, результати моніторингу якості освіти, інформацію про педагогічний склад та про те, наскільки заклад обладнаний для осіб з інвалідністю.

Також законопроект дозволяє робити цілеспрямовані благодійні внески на користь певної школи. Наразі таке перерахування можливо здійснити на рахунок районного управління освіти, яке потім особисто вирішує, що робити з отриманими коштами.

Батьківська рада – громадський орган самоврядування. Проте її повноваження чітко не прописані в законі і мають визначатись спеціальним законом та статутом школи.

Натомість, в законопроекті деталізовано повноваження піклувальних(у школах) або наглядових рад (у ВНЗ).

Батьки можуть бути членами таких рад. А Піклувальна радаможе брати участь у визначенні стратегії розвитку школи та контролювати її виконання, залучати додаткове фінансування, контролювати кошторис, вносити рекомендації, які директор зобов’язаний розглянути, а також вносити засновнику школи подання про заохочення або відкликання керівника.

Окрім того, учасники цієї ради можуть брати учать у роботі колегіальних органів (основний – Педагогічна рада) з правом дорадчого голосу. А ще представники батьківського самоврядування братимуть участь у призначенні керівника школи – вони мають бути членами конкурсної комісії, яка обиратиме директора.

У законопроекті також виписані права батьків.

З важливих: завчасно отримувати інформацію про заплановані та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти – та надавати згоду (або незгоду) на участь дитини в них, а також брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану.

Підручники будуть безкоштовні, це передбачено проектом закону.

Шкільні обіди будуть безкоштовними лише для пільгових категорій учнів.

Держава виділяє фіксовану суму грошей на навчання кожного учня – зараз це близько 10 тисяч гривень на рік, а для дітей з особливими потребами – близько 25 тисяч. Ці кошти будуть направлятися і в приватний заклад, який має ліцензію на провадження освітньої діяльності.

Детальніші механізми використання та контролю за цими коштами будуть виписані в окремій постанові Кабміну.

Законопроект передбачає поняття “освітня послуга“. Її якість буде визначитися тим, чи набув учень компетентностей, передбачених тим чи іншим рівнем.

Навіть створюється окремий центральний орган із забезпечення якості освіти – Державна служба якості освіти. Вона матиме територіальні органи в областях. Районні управління більше не будуть “кошмарити” школи з інспекціями та атестаціями.

Навчальні заклади матимуть декілька зовнішніх перевірок:

1) Ліцензування освітньої діяльності – тобто, визнання спроможності школи займатися освітою. Щоправда, усі наявні школи отримають ліцензію автоматично, без проходження процедури, а от нові будуть проходити ліцензування.

2) Інституційний аудит. Це планова перевірка задля контролю якості освіти, яку буде проводити Держслужба якості освіти. Проте якщо школа має громадську акредитацію, – вважається, що вона успішно пройшла аудит.

3) Також можлива позапланова перевірка за ініціативою засновника, керівника, Педагогічної ради, Піклувальної ради та вищого колегіального органу громадського самоврядування (загальні збори або конференція колективу). Якщо діяльність школи не відповідає законодавству або ліцензійним умовам, служба визначає строк усунення порушень. Якщо школа їх не усуне, засновник отримає рекомендації щодо зміни директора, припинення діяльності чи реорганізації школи.

Держава гарантуватиме академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Це означає, що орган, у сферу управління якого входить школа, буде лише підписувати контракт з директором після конкурсного відбору, а вже директори призначатимуть вчителів та визначатимуть їхні обов’язки.

Вчитель не буде прив’язаний до обов’язкових програм міністерства.

Школа, звісно, може користуватися типовими освітніми програмами – але може й розробляти свої.

Вчитель отримає більшу гнучкість у виборі та послідовності тем, зможе пропонувати свої методи викладання, привносити у навчання тренінгово-ігровий елемент. Свобода у виборі форм та методів викладання навіть позначена окремим пунктом.

Крім того, запроваджується свобода у виборі місця та виду підвищення кваліфікації вчителя. Закон також передбачає, що педагог має пройти не менше 150 годин підвищення кваліфікації протягом 5 років.

І, звісно, підвищення зарплат – закон передбачає мінімальну зарплату вчителя в розмірі не менше 4 прожиткових мінімумів (на сьогодні це складає 6 736 гривень).

Законопроект закріплює процес створення освітніх округів та опорних шкіл (закладів, за якими визначена певна територія обслуговування). Цей процес уже рік триває в Україні.

Якщо у селі немає школи, або її закрили через малу кількість учнів – за кошти місцевого бюджету буде організовано безкоштовне довезення до найближчої опорної школи та у зворотному напрямку. Причому, цей транспорт має бути доступним для осіб з особливими потребами: із порушенням зору, слуху та опорно-рухового апарату.

Найменші ж учні – 1–4 класи початкової школи – щоб не обтяжувати їх додатковим навантаженням щоденної дороги до школи і назад, навчатимуться індивідуально або в якійсь іншій формі.

Також можливий варіант, коли школу у селі приєднають до опорної – і вона набуде статусу філії. Це, зокрема, передбачає постанова Кабміну №777. Проте вчитись у такій філії можна буде лише в початковій (1–4 класи) та в окремих випадках у базовій школі (5–9 класи), яка створюється за рішенням засновника. У профільну – 10–12 класи – у будь-якому разі доведеться доїжджати.

Окрім того, учні, які здобувають освіту не за місцем проживання, можуть забезпечуватись гуртожитками.

Діти з інвалідністю будуть навчатись у звичайних школах.

Насправді інклюзивний тип освіти вже поступово впроваджується.

Згідно з постановою Кабміну №753, з 1 вересня 2017 року припиняється набір у школи-інтернати дітей із затримкою психічного розвитку. Ці діти мають зараховуватись в інклюзивні або спеціальні класи в школах. До 2022 року органам місцевого врядування рекомендовано перетворити наявні школи-інтернати для дітей з особливими навчальними потребами на заклади іншого типу.

Для чого це потрібно? Так дитина з інвалідністю краще соціалізується, а інші діти вчаться толерантності. Це немає вплинути на рівень освіти або обсяг охопленого матеріалу загалом у класі: у випадку, якщо ця дитина не встигатиме за однокласниками, з нею ще займатимуться індивідуально.

Проект закону також зазначає, що при зверненні особи з особливими освітніми потребами або її батьків – групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами створюються в обов’язковому порядку. Діти з особливими потребами мають бути забезпечені всіма необхідними їм матеріалами: книжками шрифтом Брайля, аудіокнигами, у разі потреби вони мають право навчатись жестовою мовою, а в закладах мають бути пандуси та, за можливістю, ліфти. Документ про освіту людям із порушенням зору буде дублюватися шрифтом Брайля за їхнім запитом.

У разі психічних особливостей розвитку, дитина зможе розпочинати навчання з іншого віку та вчитись у початковій та базовій школах довше, при цьому її програма доповниться корекційно-розвивальною складовою. Держава, зі свого боку, має забезпечити підготовку фахівців для роботи з такими дітьми.

Відповідно до закону, державні та комунальні заклади освіти мають бути відокремлені від церкви та будь-яких інших релігійних організацій. Їхнім вчителям та керівництву заборонено залучати дітей до релігійної діяльності.

Нова українська школа: 9 змін, які пропонує Міносвіти

ДИТИНА — ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

Нова школа буде співпрацювати з позашкільними закладами освіти, враховувати індивідуальні здібності дитини.

В інтерв’ю Громадському міністерка освіти та науки УкраїниЛілія Гриневич розповіла:

«Ми хочемо перейти від школи, яка напихає дітей знаннями, які дуже швидко застарівають, до школи компетентностей(поінформованість, обізнаність).

БАТЬКИ – ПАРТНЕРИ

Вчителі допомагатимуть батькам здобувати спеціальні знання про розвиток дитини.

За основу концепції беруть педагогіку партнерства: співпраця між учителем, учнем і батьками, які мають стати рівноправними учасниками освітнього процесу.

Учитель зможе готувати власні авторські навчальні програми, обирати підручники, методи, стратегії, засоби навчання. Серед методів навчання застосовуватимуть: ігри, соціальні, дослідницькі проекти, експерименти, групові завдання.

УМОТИВОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ

За словами міністерки освіти, вчителям дадуть можливість вибору інституцій для підвищення кваліфікації.

«В концепції нової української школи має бути і новий вчитель. Тепер вони матимуть можливість піти в іншу організацію, яка пропонує тренінг про інклюзивну освіту, чи сучасні методики викладання, а не тільки в інститут післядипломної освіти», — каже Лілія Гриневич.

Міністерка зауважила, що до 2018 — 2019 навчального року треба перепідготувати 25 тис. вчителів по всій Україні.

У свою чергу експертка аналітичного центру Cedos Ірина Когут пояснює:

«Закон «Про освіту» у другому читанні гарантує вчителям вибір курсів підвищення кваліфікації. Проте зараз в Україні відсутні такі установи, де можна таку послугу отримати. І не зрозуміло, яким чином буде фінансуватися цей процес, хто буде акредитувати подібні курси чи заклади».

На думку експертки, питання навіть не в тому, як перепідготувати вчителів, а чи готові вони до принципів партнерства у педагогіці, до співпраці із батьками, громадою та учнями.

«Ми маємо дуже тривалий в часі негативний відбір в професію: через низькі зарплати та низькій соціальний статус, непрестижність професії, неякісну педагогічну освіту. Одна з сутнісних проблем українських педагогів — їхня вузька спрямованість. Вчителю української мови та літератури важко перекваліфікуватися у вчителя навіть зарубіжної літератури. Сучасні підходи до освіти передбачають міжпредметні зв'язки», — зазначає Ірина Когут.

НАВЧАННЯ ЗБІЛЬШИТЬСЯ ДО 12 РОКІВ

Шкільна освіта матиме 3 рівні: початкові класи — з 1 по 4, базова середня школа — 5-9 клас та профільна середня школа, яка передбачає навчання в ліцеї або закладах професійної освіти — 10-12 клас.

Такий термін навчання пояснюється тим, що в усіх європейських країнах мінімальна тривалість здобуття повної загальної середньої освіти становить від 12 до 14 років. Саме за цей час дитина зможе засвоїти усі необхідні знання та визначитися щодо майбутньої професії.

Тим не менш в Міносвіти кажуть, трирічна старша профільна школа може бути запроваджена тільки тоді, коли буде в країні відповідна мережа закладів та кошти на 12 років навчання.

АВТОНОМІЯ ШКОЛИ

Школи зможуть самостійно формувати освітні програми, складати навчальні плани і програми з навчальних предметів. Керівника школи обиратимуть на конкурсних засадах терміном до п'яти років. Він зможе обіймати посаду не більше як два терміни поспіль.

СПРАВЕДЛИВЕ ФІНАНСУВАННЯ

Проект Закону «Про освіту» запроваджує рівноправність доступу до бюджетного фінансування закладів освіти усіх форм власності. Законопроектом передбачено повну прозорість фінансування закладів освіти. Зокрема школи будуть зобов’язані оприлюднювати всі кошти, які надходять з бюджету та з інших джерел.

«ГРОШІ ХОДЯТЬ ЗА ДИТИНОЮ»

Цей принцип фінансування створено для підтримки дітей з особливими потребами, які можуть здобувати освіту разом з іншими дітьми у пристосованих для цього школах.

Наразі Міносвіти та Міністерство соціальної політики планують вирахувати про яку суму на дитину йдеться, враховуючи її потреби.

Тим не менше, Ірина Когут каже про те, що у стратегії розвитку нової школи не вистачає чітких кроків:

«Не зовсім зрозуміло, яким чином запропоноване фінансування «гроші за дитиною» буде реалізоване, як це допоможе покращити доступ до освіти, чи її якість. Зараз зрозуміло тільки те, що гроші у вигляді цільових грантів будуть спрямовуватися в школи, де навчаються діти з особливими потребами, та те, що гроші йтимуть у приватні заклади. При чому, я думаю, у приватних навчальних закладах вчаться діти, які особливо цього не потребують».

«ТАК» — ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ

Для учнів з особливими потребами створять умови для навчання спільно з однолітками. Для таких дітей буде запроваджено індивідуальні програми розвитку, включаючи корекційно-реабілітаційні заходи, психолого-педагогічний супровід.

Міносвіти спільно із дружиною президента Мариною Порошенко уже реалізували кілька пілотних проектів з інклюзивної освіти у Запорізькій області. За словами Марини Порошенко: «На 17 337 шкіл в Україні, в яких навчається майже 4 мільйони дітей – 7% шкіл з інклюзивною освітою. Під час тестового впровадження інклюзивної освіти у Запорізькій області кількість дітей з особливими потребами у школах збільшилася у 15 разів».

Як повідомила громадському міністерка освіти Лілія Гриневич, вперше цього року запроваджена субвенція на інклюзивну освіту, і уже всі області отримали кошти на дітей, які навчають в цих класах.

«У нас збільшилася за минулий рік кількість учнів в інклюзивних класах на 50%. Ще багато роботи, аби подолати навіть архітектурні бар'єри, бо є приклади, коли діти на візках не можуть потрапити до будівлі», — каже Лілія Гриневич.

НОВА ШКОЛА — МЕНШЕ ІНТЕРНАТІВ

Взаємозв’язок між поступовим ліквідуванням інтернатів та концепцією нової школи пояснив Уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба:

«Зараз система нараховує 751 інтернатних закладів, де навчаються і виховуються 106 тисяч дітей. З 7 мільярдів гривень, які виділялися у 2016 році на цю систему тільки один мільярд йшов безпосередньо на дитину, а це 27 гривень на добу, з яких 1 гривня на лікування, 3 гривні на одяг і 24 – на харчування. Необхідно створювати інклюзивні класи, аби дитина не жила в інтернатному закладі і лишалася у сім'ї. За цією стратегією ми маємо завдання кожного року збільшувати кількість дітей в інклюзії як мінімум на 30%».

Кiлькiсть переглядiв: 785

Коментарi