Історія закладу освіти

Вперше у містечку Варковичі школа була відкрита у 1855 році як церковно – приходська, з навчанням на чужій (польській) мові, де не застосовувались елементарні здобутки педагогічної думки того часу.
(До цього, у 1844 році, поміщик Лядуховський у своєму маєтку створив музичну школу, звичайно, для своїх потреб і розваг).
У 1870 році було відкрито однокласне народне училище, що підлягало Міністерству народної освіти. Це теж була школа з чужою мовою навчання,проте в школі уже був вчитель – педагог, для учнів видавалися підручники. На жаль, не залишилось жодних відомостей, хто були вчителі цієї школи, як довго вона проіснувала. (Найбільш вірогідно до кінця 90 років минулого ХІХст.).
До 1937 року у Варковичах для шкільних занять використовувалось дерев’яне приміщення (на колись так званій «коновиці», тепер на розі вулиць Травневої і 17 вересня, не збереглось), що не відповідало елементарним вимогам шкільної гігієни. Там було всього дві класні кімнати. Тому вже в 30 роках їх було замало і учні вчилися ще і в інших, пристосованих під школу, приміщеннях.
Ось чому мешканці села вирішили нове приміщення школи.
У 1935 році було виготовлено проектно – кошторисну документацію. Замовником виступала сільська управа. На будівництво було використано кошти з місцевого бюджету, а також із спеціального податку: 3 злотих з гектара земельної власності односельчан. Будівництво очолив Шеліга. Багато робіт односельчани виконували власними силами, аби пришвидшити будівництво.
І ось у 1937 році нова школа була збудована: світла, двоповерхова, на сім класних кімнат, з декількома кабінетами, з роздягальнею, буфетом, обладнана новими меблями і необхідним шкільним обладнанням.
Нову школу (як і був раніше) очолив директор Вендерліх. Всього вчителів було 7: дружина Вендерліха, подружжя Чижів, Ациданська, Бернась, Степанова. Всі вони були поляки. З місцевих вихідців була лише одна Степанова Олена Яківна, вихованка Петербурзького пансіону благородних дівиць. Людина інтелігентна, вихована, благородна. Її любили учні, поважали батьки і односельчани.
У семи класах школи у перший рік її роботи навчалось трохи більше сотні дітей. Навчання проводилось польською мовою, на мову «руську» відводилась лише одна година в тиждень, тому що цей предмет вважався другорядним, вела її Степанова О.Я.
Обов’язково вивчався предмет Закону Божого: 2 години на тиждень. Вели його (по групах залежно від віросповідання) православний священик, ксьондз – поляк і вчитель – єврей Рабінович.
З вересня 1939 року навчання в школі почало проводитися на українській мові. Збільшилась кількість учнів і класів, бо навчанням були охоплені всі діти шкільного віку. А для дорослого населення села були організовані курси по ліквідації безграмотності. Вчителі – поляки виїхали. У школу призначили інших вчителів. Директором стала Шуляківська Марія (родом з Волині). Вчителі молодших класів: Чех, Бенеш. Залишилась в школі Степанова О.Я.(до пенсії). Вчителем фізики призначено Бромбоща, дуже розумну і тактовну людину. Його дружина (єврейка) була вчителем біології(знищена німцями в 1942 році).
Вчителькою молодших класів приїхала село (в 40 році) Заверюха Ганна Север’янівна (пропрацювала до пенсії).
Навчальні програми з усіх предметів були політизовані комуністичною ідеологією. Поряд з українською мовою багато уваги приділялося російській мові. Навіть на підручнику з російської мови стояв заголовок «Родная речь». Предмет Закону Божого ліквідовано.
В зв’язку з виїздом директора Шуляківської, директором в 1940 році було призначено Ципенду., однак скоро (через півроку) він переселився в с.Мокре. пізніше його стратили німці як націоналіста. Тому директором школи в 1940 – 1941 роках директором школи був Пархоменко.
З’явились і інші вчителі: Купріян Трохим, Стоянова – вчителі молодших класів. Козачук Петро Миколайович – фізик – математик(перший вчитель, виходець із с.Варковичі, який закінчив Дубнівське педучилище). Пізніше став членом УПА і загинув в бою під Гурбами в 1944 році. Фірковський Георгій Мусійович – син диякона, вчитель молодших класів. 22 червня 1941 року від розриву бомби загинув директор школи Пархоменко. Новим директором став Корнійчук Володимир. Родом із с. Липа., закінчив Віленський університет, людина розумна, національно свідома. Вчителькою української мови була Станкевич Софія, полька за національністю, але українську мову знала і володіла нею бездоганно.
Через 5 днів після початку війни німці уже були і Варковичах. У приміщенні двоповерхової школи розмістився підрозділ верх мату, що охороняв особу ляндвірта. Канцелярії були на 2 поверсі, а на першому поставили коней.
А школу почергово розміщали в різних приміщеннях. Певний час пізніше (у 42 році) учні вчилися вже на 1 поверсі, а на другому канцелярія ляндвірта (це було своєрідне прикриття учнями своєї безпеки).
А у 1943 році школа взагалі припинила своє існування, бо окупанти вважали освіту неприпустимою розкішшю для української молоді. Вчителі, щоб якось вижити, влаштовували вдома приватне навчання дітей, які бажали вчитися./Files/images/Рисунок1.jpg

Директором школи в цей тривожний час був призначений Мельничук Олександр Мефодійович
із с.Варковичі, закінчив Кременецький педінституті там працював викладачем. Був вчителем української мови та літератури.
Працювати було неймовірно важко. Німці вивозили у Німеччину на рабську працю молодь. Від директора вимагали дати списки хлопців – старшокласників. Через це та безвихідь у своєму
політичному становищі, він вирішує покінчити життя самогубством: гарно одягається, йде в ліс і перерізує собі вени рук. Однак за ним слідкували родичі і врятували його від смерті. Та після цього в школу він не пішов. Директором знову став Корнійчук.
Весною 1943 року за доносом гестапо заарештувало найбільш активних прихильників української православної церкви, серед них були: Мельничук Олександр Мефодійович - колишній директор школи, Корнійчук Володимир – колишній директор, Фірковський Георгій Мусійович – вчитель. Їх відвезли в Рівненську в’язницю і через кілька днів розстріляли.
У лютому 1944 року в школі було розміщено військовий госпіталь, який там пробув до кінця квітня.

З кінця квітня, початку травня 1944 року у школу знову повернулися учні. З вересня 1944 року навчанням були охоплені всі діти шкільного віку, а тому школа перейшла на двохзмінне навчання. Директором школи став Брянський – колишній польський офіцер. Вчителькою була і його дружина Ніна Філаретівна.

/Files/images/Рисунок2.jpg

Весною 1945 року Брянський виїхав у Польщу, дружина залишилася працювати до пенсії.
Директором школи призначено Степанову О.Я., яка до цього була завучем (на фото в центрі).
Оновився вчительський склад:І ряд Якимишин – вчитель біології,Секретова Зінаїда Кузьмівна –
вчителька російської мови, Джус Степан Микитович – вчитель молодших класів, Романовська Єфросинія Семенівна – завуч.
Стоять в останньому ряді: Дорошенко О.І. – вчитель молодших класів, Цілуйко Галина Павлівна – вчитель молодших класів.

У 1949 році директором школи було призначено Матвійчука Івана Васильовича, військового, з вищою освітою. Приїхав із Славути. Степанова О.Я. знову стала завучем. Збільшилась кількість вчителів: Кухарук Влас Микитович – військовий керівник, Авраменко Олександра Йосипівна – вчитель російської мови та літератури, Путінцева Єлизавета Іванівна – вчитель іноземної мови.

/Files/images/Рисунок3.jpgНестеренко Г.ДВесною 1951 року, після виїзду Матвійчука І.В.,/Files/images/Рисунок4.jpgЄвтушенко
Варковицьку школу очолила Нестеренко Ганна
Дмитрівна – мудрий керівник, педагог за покликанням.
Було створено піонерську і комсомольську організації. Зміцнено дисципліну в учнівському і педагогічному колективах. У школі стали працювати гуртки:ехнічні, художньої самодіяльності. Багато зроблено в плані естетичного оформлення школи,її озеленення.

Весною 1950 року школа випускала своїх перших десятикласників. Їх було 18.
Місця у школі стало замало, тому для навчання орендувалися приміщення колишньої пожежної частини (навпроти школи), старе єврейське приміщення (в центрі села).

Ганна Дмитрівна клопочеться над виготовленням документації та дозволом на добудову існуючого приміщення школи. Та у 1959 році у с.Верба було відкрито школу – інтернат для дітей – сиріт і Ганні Дмитрівні запропонували її очолити.

/Files/images/Рисунок5.jpgОлексіюк І.Д.З 1959 року директором школи працює /Files/images/Рисунок6.jpgВанда Л.Т.
Олексіюк Іван Денисович,його заступником Ванда Любов Тимофіївна.
У 1961 році Олексіюка І.Д. було звільнено з посади директора і певний час (до 1964 року) тимчасово виконувала обов’язки керівника Ванда Л.Т.
У 1964 році у школу директором було призначено Костюка.

З 1967 року директором школи став Хроборт /Files/images/Рисунок7.jpgХроборт В.І.Володимир Іванович (учень школи 1945-1948 років), який до цього (з 1965 року) працював завучем. /Files/images/Рисунок8.jpgТітенко М.Д.

У 1974 році директором Варковицької середньої школи
було призначено Тітенка Михайла Дмитровича. Його
заступником залишається Михальчук Володимир Григорович.

У зв’язку з переїздом сім’ї
/Files/images/Рисунок9.jpgМихальчук В.Г.Тітенків у 1976 році, директором призначають
Михальчука Володимира Григоровича- людину мудру, тактовну, працьовиту. Завучем знову стає Хроборт В.І.
В цей час створюється учнівська виробнича бригада. Вводиться посада заступника директора з виробничого навчання.ним стає Семенюк Петро Ананійович (потім Дучук Катерина Марківна, Стрельнік Емілія Олексіївна). Учнівська виробнича бригада працює на полях місцевого колгоспу ім..Паризької комуни. У школі учні вивчають тракторну справу, основи агротехніки.
Зміцнюється навчально – матеріальна база школи. Збільшується з кожним роком і кількість учнів. Приміщення школи тісне і Володимир Григорович знову піднімає питання про добудову школи.

/Files/images/Рисунок10.jpg Добудова школи стала справою не лише цієї організації. На допомогу приходили вчителі, батьки та учні – старшокласники, просто жителі села.

І ось поруч виросло нове приміщення, яке будівельники урочисто «здали» до 1 вересня 1983 року. Добудовано 10 класних кімнат, спортзал.

За станом здоров’я Володимир Григорович просить керівництво району, щоб нову/Files/images/Рисунок11.jpgПшенична Г.А. школу очолив і новий директор. Тож ключі було вручено молодому і енергійному спеціалісту – Пшеничній Галині Арсентіївні (до цього вона була заступником директора з навчально – виховної роботи). А Михальчук В.Г. стає завучем і працює на цій посаді ще 10 років (аж до виходу на пенсію).

Тепер школа знову переходить на однозмінне навчання. Створюються умови для гурткової роботи з дітьми в позаурочний час. Працюють гуртки: художньої самодіяльності (керівник Квітка Г.М.), спортивно –масові (керівник Коцюк Ф.П.), фото- та радіотехнічні (керівник Бондарук В.А.).
У школі працюють вчителі не лише за фахом, а й за покликанням. Майже кожен з вищою освітою.

/Files/images/Рисунок12.jpgПарфенюк Г.М.З 1988 року вводиться посада організатора, пізніше заступника директора з виховної роботи. Ним призначено Парфенюк Галину Миколаївну, яка в школі почала працювати з 1976 року. Створюється музей бойової і трудової слави села, працюють загони юних слідопитів.

У школі вчиться майже 500 учнів. Навчаються діти не лише з Варкович, а і сусідніх сіл: Крилів, Зелений Гай, Жорнів, Молодаво, Білоберіжжя, Княгинин, Озеряни (де немає середньої школи). Стала школа і кузнею кадрів. Багато її випускників стало академіками і лікарями, вчителями і дослідниками, працюють в різних галузях народного господарства, адже більше як за 50 років свого існування вона дала путівку в життя майже 2000 своїх вихованців. Багато нинішніх вчителів школи також є її випускниками (з 36 педагогів школи – 22 місцеві). Створено хор учнів – старшокласників і вчителів, драмколектив. Значних результатів досягнуто і в спортивно – масовій роботі, про це свідчать чисельні грамоти.
Змінено навчальні програми з багатьох дисциплін, переобладнано кабінет біології, географії, історії, української мови та літератури.
Керівним органом учнівського самоврядування став учнівський комітет. Перестає працювати учнівська виробнича бригада.
На факультативних заняттях учням запропоновано, на вибір, такі дисципліни: народознавство, риторика, хореографія, етика, декоративно – прикладне мистецтво та ін. у кожному класі введено предмет «історія України», яку почали вивчати за новим підручником.

З 1 вересня 1993 року, в зв’язку з виходом /Files/images/Рисунок13.jpgНовосадюк Г.М.
на пенсію Михальчука В.Г., заступником директора з навчально – виховної роботи призначеноНовосадюка Григорія Миколайовича,
вчителя математики, який до цього працювавдиректором Жорнівської восьмирічної школи, колишній учень нашої школи.

З 1995 року (на базі музею бойової і трудової слави села) було створено новий «Музей села». Його організатором і керівником була заступник директора з виховної роботи Парфенюк Г.М.; головним консультантом і помічником – вчителька історії Бондарук Віра Прокопівна; помічником – оформлювачем – педагог – організатор Парфенюк Олена Олександрівна. Як доповнення до музею стала народознавча кімната «Бабусина світлиця». У музеї екскурсоводами були учні школи. Адже і вони доклали чимало зусиль для збору матеріалів.

/Files/images/Рисунок1ш.jpg У 1999 році школу було реорганізовано у навчально – виховний комплекс Варковицька ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія. Гімназія мала гуманітарний профіль. В зв’язку з реорганізацією вводиться нова посада – заступник директора з науково – методичної роботи. Ним стала молода вчителька – філолог Шабада Тетяна Іванівна, колишня випускниця нашої школи

20.11. 2000 року за розпорядженням голови районної державної адміністрації відбулася перереєстрація навчально – виховного комплексу Варковицької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів у Варковицьку гімназію.

1 грудня 2001 року було звільнено з посади директора Пшеничну Г.А., а на її
місце призначено Яцюрик Ларису Степанівну. Ларис/Files/images/яц.jpgа Степанівна була хорошим господарником. За час її керівництва було проведено капітальний ремонт приміщення гімназії, її опалювальної системи, закінчено ремонт спортивного залу; багато зроблено в плані естетичного оформлення класних кімнат та коридорів, пришкільної території.

У 2006 році директор гімназії Яцюрик Л.С. пішла на пенсію і на її місце призначили
Кирило Наталію Олександрівну, яка була заступником директора.

А заступником директора з навчально – виховної роботи було призначено Вовчик Ольгу Григорівну, вчительку українськоїї мови та літератури.

/Files/images/вов.jpg

В 2010 році Кирило Н.О.перейшла на посаду вчителя хімії та географії. І з вересня 2010 року Литвинець Антоніна Іванівна була призначена директором гімназії./Files/images/Рисунок16.jpgЛитвинець А.І.

Кiлькiсть переглядiв: 4

Коментарi

  • CharlesTok

    2017-08-07 17:59:09

    Заработок дома http://zarabotok--doma.ru Заработок дома...

  • Tanneranced

    2017-02-25 21:50:36

    Acai Berry - Exactly Why Is Acai Berry Supplement Best You? Is the item certified choosing? There are many copycat companies seeing that are creating products which have low in quality , nor use one of the most beneficial process of extracting the juice from the berries. Most that are related to their bodies know relating to the health benefits of acai berry products. They have been used for hundreds of years in The philipines by ancient medicine persons. The people in the Our nation just started using Acai in will establish couple of years, involving several endorsements from singers...